Капец, дорогие друзья, что за приколы произошли у меня в жизни! Вот я вам расскажу про один из своих самых незабываемых приключений, которое произошло, когда я купил шишки марихуаны и улетел в космос куролесить!
Сидел я, значит, на своей заднице, и думаю себе: "Что бы такое новенького попробовать, чтобы было настолько круто, что я улетел в космос?". Вдруг в голову мне пришла идея, которую победить было нельзя - закладки!
Иду я, значит, к своему "поставщику" - так мы в наркотическом жаргоне называем дилеров. У меня денег валом, вот я и говорю ему:
"Давай мне стрелку, братан! Шишки, чтобы я смог припариваться по-крутому!"
А он, этот "поставщик", говорит мне: "Стоп-стоп, мажор! А ты не пробовал первитина? Этот штука космическая, улетишь на самом деле!" Мне, конечно, стало интересно, ведь я о космосе мечтал! Ну и я молча киваю, думая про себя: "А гречка, гречка, она и в Африке гречка!"
В итоге, я расколбасился, купил обе штуки. Ведь впервые в жизни я решил быть настоящим "капитаном космоса", и для этого нужно было взять все самое лучшее!
| Вид наркотика |
Сила улета |
| Шишки марихуаны |
5 |
| Первитин |
10 |
| Гречка |
3 |
Как только я перепихнул вмазку, я уже чувствовал себя дутым, как космический шаттл, готовый взлететь в космос. Все вокруг начало казаться ярче и красочнее, словно планеты врывались в мою реальность и приглашали меня к себе.
Залезает со мной одна девочка на твою маму, и мы вдвоем стоим на вершине мира! Я ей говорю:
"Вот увидишь, когда мы в пространстве окажемся, ты увидишь, какое это блаженство!"
В итоге, когда я нашелся в космическом пространстве, это было как мурашки по коже! Я вижу звезды, планеты, космические корабли - всем просто бомба!
Решили мы с девочкой, что надо пойти на этой планете куролесить. Нашли там пару пришельцев, которые оказались с такими же крутыми наркоманами, как я сам! И мы все вместе начали делать большие дела.
Когда мы вернулись на Землю, я уже был совсем другим человеком! И я засел на длительный срок в космосе на ява-суде, за наркотики, но мне похуй! Я теперь полностью понял, что находился в истинном космическом путешествии, и никакие законы меня не остановят!
И вот так, братцы и сеструнчики, я купил шишки марихуаны и улетел в космос куролесить. И это была самая безумная поездка в моей жизни! Ведь когда ты расколбасишься и попробуешь все на своем пути, у тебя открывается весь космос внутри тебя!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...